Вірніше друга у людини не було,
Як взагалі могла вона без нього,
Коли собаку в людську хижу занесло,
Все, що могла, людині віддала. І не взяла нічого …
Вона і охоронець, і розвага для дітей,
Слухач терплячий для розмов серед ночей,
Хіба хоч раз сказала слово про якусь зарплату?!
Ну дай тоді хоч друг на щастя лапу …
І ось такий нам оберіг на цілий рік.
Хоч не вартуємо такого друга,
Він поруч з нами попередні всі пробіг,
Не покидаючи свої півкруга …
Собака дружить і цінує зграю,
Людині не шкодує співчуття і жалю,
Заради нас доходить до самого краю.
Їй щиро скаже друг: тобі я довіряю …
Собаку, що жила на волі,
Ніколи не посадиш на ланцюг.
У пошуках людської долі
Навчить нас жити, наш найкращий друг!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769033
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.12.2017
автор: Дружня рука