Три доби лютувала хурделя,
Три доби не вщухав снігопад.
Потонуло село у заметах
І не вибратись звідси ніяк.
Я сиджу у старенькій хатині,
Ні електрики тут, ні зв’язку.
На стіні старовинний годинник
Відраховує долю людську.
В пічці полум’я стогне і рветься,
Наче рветься моя це душа.
Я один в глухомані далекій,
А ти в місті далекім одна.
Вже до Нового року хвилина,
Ось ступив він уже на поріг,
П’ю за тебе, моя ти дівчино,
Щоб щасливою була весь рік.
Відблиск полум’я грає в бокалі
І хатину стару осява.
Я тебе крізь засніжені далі
Уявляю, кохана моя.
Довге плаття блакитне на то́бі,
Світлий локон на плечі спада,
Ти вслухаєшся в кроки на сходах,
З нетерпінням чекаєш дзвінка.
Ось дванадцять на вежі пробило,
Феєрверком півнеба пала́.
Веселиться народ гомінливий,
А мене все нема і нема.
Через зал серпантинки повились,
Вітка хвої до столу звиса,
І у келих криштальний скотилась
Із очей твоїх вірних сльоза.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768933
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.12.2017
автор: Володимир Бабієнко