Я плакала. Мене ж бо змусив грудень.
Шукаючи тебе у цій зимі
Знов уявила, як тобі на груди
Я голову кладу. Стоять німі
Дерева під дощем. Немає снігу.
Стрибати у криницю, щоб трясти
Метелиці перину. Їй на втіху
Зробити все. І не перерости
Отої казки. Я ж бо геть маленька.
Повірити як вірила колись.
Та падав дощ той навіть до серденька.
А мав би сніг... Щоб всі казки збулись...
В криниці... Веретеном не вколись...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768863
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.12.2017
автор: Відочка Вансель