Величні постаті з тривожними думками,
Віддали вічність на пошуки життя,
За промінь сонця у світі ідеалів,
За чисту істину ціною в забуття,
Величні постаті, історії уривки,
Століть десятки на пошуки чого?
Надії й роздуми, прокльони і молитви,
І безнадійність і знову до свого,
А я скажу, що часто є забутим,
Невільність вчення нічого не дає,
Мільйони вчених, але усі у путах,
Бо вже за пошуками втратили своє,
За правим ділом, закрилися від себе,
Від власних роздумів і світу вже не бачать,
І знов шукаючи, втрачають дар від неба,
Священну волю, і навіть вже не плачуть,
Та не шукайте пристрастей і втіхи,
І вік прожити в приємній стороні,
Бо ми без Бога - дім без стріхи,
Руїну носимо кожен у собі,
Всі справи горді, нав’язані блаженства,
Вино і танці, даруйте, це ярмо,
Душа ніяк не знайде в цьому сенсу,
Бо навіть тілу замало і цього,
Любов і воля, і право обирати,
Це є найкращий праведний рушій,
І щоб нікому, й собі щоб не брехати,
Що тіло сите дасть спокій і душі,
Не буде тіло гріх свій обіймати,
Коли від втоми, горить в душі теплом,
Не буде голову і очі нахиляти,
Душа у Бога, за совісті столом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768356
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.12.2017
автор: Дмитро Лісаєв