Не за землю війна

Лежить  солдат,  розпластаний  і…  мертвий…
Руками  землю  змучену  обняв.
Втомилось  небо  вже  лічити  жертви,
Й  не  розуміє:  а  за  що  ж  війна?

Чому  в  Донбасі  є  людці  –  не  люди,
Які  нічим  не  хочуть  дорожить,
Не  хочуть  зняти  із  очей  облуду  –
Московії  бажають  знов  служить.

Тривожить  небо,  як  це  вбити  брата
І  як  людей  це  змусити  простить.
Москва  ж  Донбас  не  буде  собі  брати.
Руїни  лиш  залишить  і…  хрести.

Ні,  не  за  землю  йде  війна  –  за  душі.
Така  війна  і  довга,  і  важка.
Не  може  світ  до  того  буть  байдужим,
Куди  Кремля  замірилась  рука.

Лежить  солдат,  тепло  віддавши  тіла
Землі,  за  котру  він  життям  сплатив,
А  в  космосі,  згасаючи,  летіла
Його  зоря,  і…  «Град»  по  ній  гатив.
24.12.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768334
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 27.12.2017
автор: Ганна Верес