Зустрічалися ми з милим Ми гойдались і ходили
біля вітряка. понад вітряком...
Все було: любов і сили, І жар-птицю ми ловили
і в руці рука... з золотим пером!
Ми читали про жар-птицю
звісно у казках.
І збирали ми живицю
у диво-степах...
Не впустили ми жар-птицю Вже давним-давно немає
і любов свою. вітряка того...
У степу знайшли живицю, Та я й нині пам"ятаю
створили сім"ю! від нього тепло...
Мого милого немає,
він вже в небесах...
Та тепло я відчуваю
в спогадах і снах...
Ще ж тепло те зігріває Той вітряк і та жар птиця
внуків й діточок... в снах,як на яву...
Про жар-птицю кожен знає І донині мені сниться,
не лише з казок... й я знаю чому...
Бо в мені живе жар-птиця,
і отой вітряк...
І тепер вони живиця,
хай буде хоч так!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768183
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2017
автор: геометрія