[color="#850707"][b][i]Безсоння , так тихо веде за собою.
Залежність від голосу, від смс твоїх.
Вже сердечка летять ставленні не мною.
Прямий ефір не той, без Комента́рів моїх.
Моментів мало, пізно але згадую,
і ніч іде, пливе собі спокійно ранок.
Вагони біжать, спішу кудись, рядки вигадую.
Легкою музикою, кавою міцною розбавляю ранок.
Перебираю фото, перегортаю думки, мовчу.
Запитання були, але відповіді не несли слів.
Нове життя , чи інша гра, а може я втечу
в передсмертний океан, де мало кораблів.
Останні дні старого мене, похороню прямо у собі.
Такі розкидані, загублені як шляхи Інтернету.
Світу стане мало, і мало годин буде у добі.
Всесвіту безмежність сховає, тобою названу планету![/b]
[/i][/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768108
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2017
автор: Вовчик Рогоза