Чи й це не лякає?

Знову  ділять  Україну
На  «за»  і  на  «проти»,
Чи  і  в  душах  вже  руїни,
«Лжепорохоботи»?
Чи  ще  кров’ю  не  впилися  –
Забажалось  кави?
Чи  в  житті  не  відбулися,
Що  звикли  лукавить?
А  чи  совість  розгубили?
«Рошену»  схотілось?
Чи  забули,  скількох  вбили,
Що  сюди  злетілись?
А  чи  серце  оніміло,
Чи  ж  болю  не  чує,
Й  тих,  хто  правду  каже  сміло,
В  наметах  ночує
Не  за    себе  –  за  Вкраїну,
За  мир  та  свободу?
Чи  коліна  не  зболіли?
Станьмо  вже  народом.

Не  ділімо  ж  уже  неньку  –
Біда  ж  бо  єдина,
Думай  кожен  та  гарненько,
Якщо  ти  людина,
Бо  велика  є  різниця
Між  людьми  й  рабами:
Першим  воля  навіть  сниться,
Інші  ж  –  із  торбами
На  поклон  ідуть  до  влади,
Або  ж  утікають,
То  хіба  не  є  це  зрада?
Чи  й  це  не  лякає?
24.12.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767877
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.12.2017
автор: Ганна Верес