Знову ділять Україну
На «за» і на «проти»,
Чи і в душах вже руїни,
«Лжепорохоботи»?
Чи ще кров’ю не впилися –
Забажалось кави?
Чи в житті не відбулися,
Що звикли лукавить?
А чи совість розгубили?
«Рошену» схотілось?
Чи забули, скількох вбили,
Що сюди злетілись?
А чи серце оніміло,
Чи ж болю не чує,
Й тих, хто правду каже сміло,
В наметах ночує
Не за себе – за Вкраїну,
За мир та свободу?
Чи коліна не зболіли?
Станьмо вже народом.
Не ділімо ж уже неньку –
Біда ж бо єдина,
Думай кожен та гарненько,
Якщо ти людина,
Бо велика є різниця
Між людьми й рабами:
Першим воля навіть сниться,
Інші ж – із торбами
На поклон ідуть до влади,
Або ж утікають,
То хіба не є це зрада?
Чи й це не лякає?
24.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767877
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.12.2017
автор: Ганна Верес