Одного разу ми стрінемось з тобою –
Ти йтимеш містом, згадуючи безсонну ніч.
А я лежатиму бруківкою німою,
Твої ступні цілуючи, як той вогонь, що лиже піч.
Я знаю тисячі можливостей мовчати
І лиш одну – сказати, що кохаю.
Я не навчивсь байдужість пробачати,
Тому й тебе, як багатьох, втрачаю…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767772
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2017
автор: Радомір