Основи поетики. Колисанка

[b]Колиса́нки,  або  Колиско́ві  пісні[/b]  [i](нім.  Wiegelied,  англ.  lullaby,  франц.  berseuse,  рос.  колыбельные  песни)[/i],  —  жанр  дитячого  фольклору,  твори  якого  призначені  для  присипляння  немовляти,  близький  до  родинно-побутових  пісень  та  замовлянь,  генетично  найдавніший  в  усній  народній  творчості.  Маючи  просту  наспівну  мелодію,  традиційний  зміст,  усталену  систему  образів  (сон,  дрімота,  кіт-воркіт,  гулі,  журавка,  мальована  колиска),  колисанки  приваблюють  тонкою  евфонією,  інструментуванням,  аугментативами  («як  вишенька  на  вишеньці,  /  так  дівчинка  в  колисочці»),  кардіоцентризмом,  оптимістичним  настроєм,  іноді  м’яким  гумором,  за  допомогою  яких  виражається  глибина  материнського  почуття.  
Колисанки  за  формою  є  лаконічними,  переважно  монологічними  строфами  з  довільною  кількістю  рядків,  регулярним  чи  спорадичним  римуванням,  звуконаслідуванням,  рефренами  у  вигляді  асонансних  груп,  наприклад  а-а-а,  тавтологій  (люлі-люлі,  гойда-гойда  тощо),  риторичними  питаннями.  Суворого  канону  тут  немає,  переважає  практика  варіативності,  імпровізації.  Дещо  монотонна  за  співом,  вона  супроводжується  зграбними  рухами,  погойдуваннями,  що,  за  народним  повір’ям,  стимулює  ріст  і  розвиток  дитини,  колисанка  не  лише  присипляє  немовля,  а  й  за  допомогою  магії  слова  залучає  до  духовного  світу  людини,  тому  з  погляду  етнопедагогіки  вважається  одним  із  перших  важливих  засобів  формування  повноцінної  особистості.  Приклад  колисанки,  пов’язаної  із  замовлянням:  
Ой  спи,  дитя,  без  сповиття,  
Поки  мати  з  поля  прийде  
Да  принесе  три  квіточки  
Одна  буде  дрімливая.  
Друга  буде  сонливая,  
А  третя  щасливая  
Ой  щоб  спало  —  щастя  мало,  
Да  щоб  росло  —  не  боліло,  
На  серденько  не  скорбіло!  
Ой  рісточки  у  кісточки  
Здоров’ячко  на  сердечко,  
Розум  добрий  в  головоньку,  
Сонки-дрімки  у  віченьки!  
Колисанки  викликали  інтерес  у  фольклористів,  зокрема  М.  Дерлиці,  Н.  Заглади.  На  їх  основі  постали  літературні  колисанки,  що  мають  ознаки  стилізації,  але  частіше  утворюють  самостійний  жанр  «Ой  люлі,  люлі,  моя  дитино»  Т.  Шевченка,  «Над  колискою»  С.  Руданського,  «Колискова»  Лесі  Українки  та  ін.

Джерело:  Літературознавча  енциклопедія:  У  двох  томах.  Т.1  /  Авт.-уклад.  Ю.  І.  Ковалів.  —  К  :  ВЦ  «Академія»,  2007.  —  С.  498  (Енциклопедія  ерудита)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767463
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.12.2017
автор: Теоретик