Ти по свому,
Й по своєму мрію я.
Мабуть тому
Мрія в кожного своя.
Ще лиш осінь
А вже хочеться весни.
І в волоссі
Позапутувались сни.
День сьогодні
Знов осліп і онімів
Ллються води
Вже й забуто скільки днів.
Бачиш, бачиш
Не сховатись, сльози скрізь.
Осінь плаче.
Скільки виплаканих сліз!
Парище.
2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767370
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.12.2017
автор: Мартинюк Надвірнянський