Людей, нещасних зовсім, не буває,
І щастя їхнє різний час триває:
У когось – вік, чи рік, у когось – мить,
І потім все життя болить, щемить
І ниє серце. Що йому порадиш?
Чужому горю, звісно, не зарадиш,
Й за щастя треба, все-таки, платить,
Адже купатись в нім завжди кортить
Усім. Допоможи їм, милий Боже,
Та й щастя у людей таке несхоже.
Воно завжди у кожного – своє:
Той – місто, сад чи церкву заснує,
Хтось діток цілу дюжину народить
І не чекає манни-нагороди,
Той – рідну землю вірно береже
Й себе не бачить іншим він уже.
Цей – служить людям, чесно, без віддачі,
І сам за це їм навіть дуже вдячний.
Той – хліб вирощує: пшеницю чи овес –
Від сонця скоро вже згорить увесь.
Людей, нещасних зовсім, не буває.
Вір, щастя прийде, і життя триває!
14.10.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767251
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.12.2017
автор: Ганна Верес