Я знаю, тиша все одно поглине
всі «чому я?»
Вони не мають сенсу.
До того ж я іще жива.
Хоч серце і стає , коли думаєш
«ще одного дня нема»
Мені сказали, що залишилось рік.
Запізно виявлений рак.
Питання, що робити?
Бігти? Розізлитись на календар ?
Спішити жити ? Я спробувала все.
Час все одно не зупинявся.
Тож я тепер здаюсь сміливішою.
Частково тому що можу
відправити на…наслідки,,
а частково бо всі таргани в голові
про що подумають люди
мало що значать
поряд з невідворотним:
«ще день, ще двох нема»
Що я роблю нині?
Відбиваюсь віршами від небуття
Поспішаю написати справжній шедевр
чи хоч гідну епітафію
Я лише з віршами поспішаю,
З іншим вже ні.
Хочу опублікуватись до того …як ну
…помру
Але якщо і не встигну,
То засмучусь не сильно.
Вірші залишаться по мені все одно
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767159
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.12.2017
автор: petra pan