Затуляю долонями очі,
Не дивлюся на вас і не слухаю.
Ви - примара чорніша від ночі.
Гучні крики, а я ледве дихаю.
Досить мучить мене, не катуйте,
Я лише безнадійна хвора-закохана.
Ви мене хоч усю та заплюйте,
Дикі звірі, бридкі гості непрохані.
Не кусайте й не дряпайте шкіру -
Мої рани втричі глибші від Тихого.
Вам все мало, не знайдете міри,
А я схожа на живого вбитого.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767154
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 20.12.2017
автор: Поліна Лісовська