Допоки пам’ять в нас німа

Проснулась  ненька  Україна

У  двадцять  другий  червня  день,

Коли  від  вибухів  –  руїни,

Й  надовго  спокій  пропаде,

Коли  того,  що  з  нами  сталось,

Ще  й  мозок  осягнуть  не  міг,

А  скільки  ж  їх  в  війні  зосталось:

Отой  –  без  рук,  а  цей  –  без  ніг!

Земля  тоді  ревла,  стогнала  ,

В  вогні  –  незібрані  поля,

Чужі  хрести*  нам  небо  рвали,

І  молодь  падала  в  боях,

Й  роса  змішалася  із  кров’ю,

Стрічала  сонце,  мов  чужа,

Коли  прощалися  з  любов’ю…

Це  неприродно,  це  вже  жах!

І  молоді,  прекрасні  мами

З  дітьми  вмирали  водночас,

Людей  тоді  …  за  м’ясо  мали.

Народ  же  звіра**    величав?!..

Хто  порахує  точно  жертви

Такої  спірної  війни?

Все  достеменно  знають  мертві,

Та  не  розкажуть  нам  вони.


А  правда  в  тім:  війна  –  то  злочин  

І  оправдання  їй  нема;

Багато  може  бути  збочень,

Допоки  пам’ять  в  нас  німа!
3.09.2013.

Ганна  Верес(Демиденко).
*  Німецькі  літаки  зі  свастикою.
**  Й.В.Сталін.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767053
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.12.2017
автор: Ганна Верес