Шкварчав мороз. Сичала хугавиця.
Луною відзивався вітросвист.
Закрила очі втомлена зірниця.
Сніг фіолетився, як аметист.
А він ішов крізь ніч і хуртовину,
Надіями розвіявши печаль.
Троянду пурпурову, мов дитину,
Коханій ніс, осилюючи даль.
Дрімає в кучугурах вантажівка,
Не в змозі подолати заметіль.
Не до снаги, мабуть, така мандрівка,
Якщо ніхто не жде, відсутня ціль.
Крізь шибку – світло. Мить – і вже веранда.
Обі́йми…Квітка…Та нехай мете…
І на морозі розквіта троянда,
Якщо кохання у серцях цвіте.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766997
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2017
автор: Галина Брич