[i]Один за одним із перону
дні відходять - потяги, потяги,
лишаючи по собі втому
й пам"яті протяги, протяги.
Валізи розкидані всюди,
кличуть мрії в дорогу, дорогу.
Навколо мандруючі люди,
та з рідних немає нікого, нікого.
Відчалив, причалив і знов на вокзалі,
щось подумки перебираєш, зітхаєш,
візу до щастя зрієш у далі...
А чи спіймаєш ? Не знаєш, чекаєш...[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766890
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.12.2017
автор: Мандрівник