"Вмираю" - мовчала душа,
і билася мов птах у клітці,
"вмираю" від запитань і зла,
яке мов буревій у світі,
мов шторм, вітрила рве, і топить човен,
який так скоро мчить по морю, між скель,
і трощить лід прозорий...
"Задихаюсь" - кричала душа,
від граду, що з неба сипле, мов із душу,
надіялась, чекала дня,
коли поведе Ангел за руку.
За праву, в простір, до каяття,
туди де дихання чистим небом,
де природа мати й лік,
де Бог говорить те, що треба.
Вінці тернові, хрести,
скільки нести до того чуда,
туди, де на душах скарби,
де правда світить без облуди...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766813
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.12.2017
автор: Просто