Посіяла долю дітям
Матуся у чебрецях,
У душах цвіло щоб літо
І посмішки – до лиця.
Щоби чебрецевий трунок
Чуття чарував-п’янив,
Щоб діти раділи врунам
Й не стріли в житті війни.
Та доленька посміялась
Над матінкою й дітьми:
На сході земля здригалась –
Донбас про війну сурмив.
І душу закутав холод:
Як бути її синам?
(Учора – ще учні в школі –
Сьогодні – й для них війна).
Й знов сіє матуся долі
У розові чебреці:
«Жили щоб сини на волі, –
Сльоза текла по щоці.
10.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766746
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.12.2017
автор: Ганна Верес