Любов моя, ти ніби те дитя…
Горну до себе і цілую ніжно,
Приходять зміни повсякчас в життя,
Мені би одяг мати білосніжний!
Таку ж і душу хочу мати я!
Зову Дух Божий, хай же рулеводить.
Коли є гріх, то буде каяття,
Хай вщент із мене непотріб виходить!
Де Дух Господній, там свобода є,
То ж хочу мати душу легкокрилу -
Така душа своє все віддає,
І завжди має Божу в собі силу!
Любов моя, рости в мені, рости,
Корінням укріпляйся в Божім Сині!
Що є не так, то каюсь вмить, прости,
Дай вийти білосніжною з «пустині»!
17.12.2017
© Copyright: Людмила Дзвонок, 2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766540
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.12.2017
автор: Людмила Дзвонок