[i]Голубками в"ються сніжини білі,
пурхають в очі ласками хтиво.
Пір"ями кроки заліплять невдалі,
неначе мир ступає сміливо
по тій поверхні, де здавна біди
сипали щедро свій темний пласт,
й сама погода - осінні ту́ги...
Чи то природа забула про нас ?
Як листям розлука тремтіла у тілі,
а душі шукали ковдри із дива...
Голубками в"ються сніжини білі,
щоб усміхнулася поглядом нива,
щоб дзвоником свята нарешті збудила
коня з подарунками, стрічками грива.
[/i]
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766121
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.12.2017
автор: Мандрівник