Стоять у соннім мареві сади

Стоять  у  соннім  мареві  сади,    
Мов  райське,  яблуневе  біле  диво,
Й  схотілось  нам  заглянути  туди,
Де  у  дитинстві  з  братом    ми  ходили.

Стежину  росяну  потурбувать,
До  пелюсток  торкнутися  губами,
Якщо  де  є  на  світі  ще  дива,
То  тільки  тут,  під  нашими  ногами.

Відчути  там  нетлінний  аромат
Тоді,  як  сонця  легіт  не  лоскоче,
Вітри  в  цю  пору  зовсім  не  шумлять,
Цвіркун  мовчить  –  збудить  красу  не  хоче.  

Хмаринки  не  колишуть  небеса,
Мов  стережуть  квітучий  сад  і  хату.
Зненацька  біла  саду  та  краса
Упала  на  чоло  мені  і  брату.
4.01.2015.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766104
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2017
автор: Ганна Верес