Вбиті лебеді, кров стікає
На безгрішний нетоптаний сніг,
Все святе із душі втікає
Від істоти з ім"ям чоловік
А красі б цій у небі літати,
Малюків своїх вивести в світ,-
А людям легенди складати
Про кохання міцний моноліт...
Красі би цій плисти у парі
Між лататтям невинних лелій,
А натомість, якійсь нездарі
Млосно стало від зоряних мрій
Нема слів для втіхи - розради,
Їх нема, аби виправдать зло,
Ну чому? Розкажіть, Бога ради,
Замість серця зміїне кубло?
Зосталась розстріляна вірність
На снігу, просто неба лежать...
Одним пострілом вбито й гідність,
Вона з вірністю буде волать
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766044
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 14.12.2017
автор: Надія Карплюк-Залєсова