Стежку у вишивках долі
Радо долаю щодня,
Довгу важку й невідому.
Впевнено йду й не одна.
Тут мій і біль, і вагання,
Тут моє літо й зима,
Й смак гіркуватий кохання
Планів моїх не зламав.
Тут я й матусею стала,
Ймення це гордо несу,
Доля не раз колисала
Радість чергуючи й сум.
Білі весни заметілі
Снігом на скронях цвітуть.
Роки-птахи пролетіли…
Внуки з коханими йдуть.
Тут мої свята і будні,
Інеєм витканий слід,
Кроки життя незабутні
В Богом заснований світ.
25.04.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766014
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.12.2017
автор: Ганна Верес