( Всім матерям, які втратили синів на війні).
- А може, сину, поговорим...
Ляга на землю тихо ніч,
А погляд в небо, там де зорі,
Туди де син...йому навтріч.
Шукає погляд в небі синім,
Бо знає, там серед зірок,
За хмарами в просторі вільнім,
Його легкий ступає крок.
- А може, сину, поговорим...
Поглянь, спекла тобі пиріг,
А на подвір'ї батько сивий
Прокидав стежку: випав сніг.
Ти пам'ятаєш, як в дитинстві,
Ліпили бабу снігову?
З морквини ніс, в старій хустинці,
Ти їй мітлу подарував нову.
Вона стояла біля тину,
Поки струмочком не втекла,
Тебе малесеньку дитину
В зимову казку повела.
А пам'ятаєш, під вербою
Збирали квіти польові,
Штанці замочені росою,
Пташки співали лісові.
Учора вранці голуб в шибку
Раненько стукотів мені.
Була щаслива...хоч хвилинку:
Тебе побачила у сні.
Ти так радів отій пташині,
На підвіконня клав пшоно,
Вона клювала по зернині...
- Поглянь, матусю, зламане крило.
- Твоє маленьке добре серце
Боліло за чужу біду.
Прокинулась, гукнула у віконце
Крізь сльози: "Сину, я до тебе йду".
- А може, сину, поговорим...
Уже тепло, хлюпоче дощ.
З червоних, стиглих помідорів,
Як ти любив...зварила борщ.
Сметанки, може...їж, синочку.
Візьми пампушку з часником.
Скуштуй, ріднесенький, хоч ложку...
Парує з миски борщ димком.
Так кожну ніч я знов з тобою
Своє життя переживу.
Цілунком біль я твій втамую,
Тебе до серця пригорну.
Минає ніч і рік минає,
А я і досі незбагну,
Що я тебе, мій рідний сину,
До серця більш не пригорну.
Впав білий сніг мені на скроні,
То, може, синку, твій привіт...
Я простягну свої долоні,
А на долонях, краплі сліз.
Весняним вітром тихо-тихо
До мене, синку, доторкнись.
О людоньки! Яке ж це лихо!
Синочку, рідний, повернись!
І знов сама в пустій кімнаті
В минуле стежкою іду.
Війна в майбутнє ставить грати...
Без тебе...як туди піду.
- А може, сину, поговорим...
Ляга на землю тихо ніч.
А погляд в небо, там де зорі,
Туди де син...йому навтріч.
Зоя Журавка(Іванова).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765642
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2017
автор: Зоя Журавка