Рознесли утіхи словами...
Бодай би пройтися мостами!
І знову до рідного міста,
Принести новини нові.
І завтра,а може й сьогодні,
Я стану в пригоді тобі.
Я прошу сьогодні у тебе.
А завтра проситимеш й ти!
Такі не звичні обставини.
Та не життя, керує людьми!
Залежить тепер від тебе.
Яку відповідь зараз даси.
Сьогодні ти гордість і сила!
Високо! Й не бачиш мене?
А завтра, як бідна дитина,
В надіях що хтось пригорне...
Влада така мінлива,
Слава до краю сліпа!
Оманлива, втіха зрадлива.
Сьогодні є,а завтра нема...
Та це зараз тут не важливо,
Так бігаєш в гордості сліпо.
І думка, що все під ногами
Для тебе творили роками!
Така жалюгідна до сміху.
Свята в буденному гріху.
Бо дійсно, сильний у владі,
Хто чує не тільки себе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765433
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.12.2017
автор: Ірина Олійник