По площі Афін в теплу сонячну днину
Філософ блукав з ліхтарем, що горів,
Гукаючи вголос: «Шукаю людину!»
Сміявся народ: « Чи ти , діду, здурів?
Та хоч озирнися праворуч - ліворуч,
На риночній площі - тут купа людей!»
Та він не сприймав їх знущання чи поміч,
Заручником був тільки власних ідей.
«Шукаю людину! Людину шукаю!»
Цей заклик пронісся по Греції всій!
А потім – від краю землі і до краю
Це гаслом зробилося нових месій.
Як важко знайти її - справжню людину!
Оту, що не зрадить тебе, не зганьбить,
Що серцем боліє за рідну країну,
А всяку неправду не в змозі робить.
Як важко знайти, й не пошитися в дурні,
Тому, що і зараз є натовп людей,
Які безкультурні, немудрі, безжурні,
І байдуже їм до високих ідей!
А тільки б веселощі та споживання,
Щоб лиш задоволення та без турбот!
Чи й вийти собі з ліхтарем на знущання -
Будити від темряви власний народ?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765220
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.12.2017
автор: Людмила Васильєва (Лєгостаєва)