Притрусило, всю землю першим снігом,
Я хотіла, ще раз зайти до хати,
Та видніється, м`ята попід вікном,
Як дитя, все ж хочу смуток сховати.
Переступить поріг, згадать матусю,
Її пісеньку, колискову ніжну,
І думками, я ніби притулюся,
Зігрій люба, рідненька, бо я мерзну.
Мене фото,, що на стіні, зігріє,
Теплий погляд, всилить і дасть надію,
Печаль й розпач, мабуть вітром розвіє,
Наче поряд, матусі я радію.
Погляд кину, до старенького садка,
Я босОніж, удвох садили грушку,
Бур`янами, заросла вузька стежка,
Та не чую і тут не бачу пташку.
Зима нині та ти ж матусю знаєш,
Я прийду, тепер вже тільки навесні,
Всього кращого усім побажаєш,
Ще не раз, мені явишся мені уві сні.
Листопад 2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765082
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2017
автор: Ніна Незламна