В ніч глибоку, довгу і широку
Ми йдемо.
О! Скільки темряви навколо!
Фея тьми у сон мене ввела,
На мене свої чари навела,
І до гріха любові довела.
І здався...
В її гарячих обіймах спопелився,
І у полоні феї тьми враз опинився.
Всім єством моїм
Заволодів той гріх,
І вже не можу зупинитись я
Від тих утіх -
Тілесних, словесних, душевних...
Ну, ти фея тьми,
Затяла мене куди!
Я ж кохання так хотів,
І в халепу залетів.
От влетів, так влетів.
Краще б та фея не снилась мені.
Як зарадити біді?
А он де вже фея світла гряде.
Вона спасіння несе,
І світла прибавить вона,
Бо зачинає у собі нове життя.
Фея світла подолає фею тьми,
І визволить нас із пітьми,
Із темряви гріха -
Лишень, чи хочу цього я?
Чи любо - мило мені
У тій темряві перебувати,
І очі на світло зажди затуляти?
Треба боротись
І за руку фею світла тримати.
З нею будемо перемагати!
Переможемо темряву ночі -
І ніхто нам не наврочить,
Бо заступників у небі,
При кожній потребі
В нас багато є!
Кожен із них
Нам поміч дає.
Просіть - і дасться!
Борітеся - і поборете!
І про світло любові заговорите.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764708
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2017
автор: яся