Стоїть в зажурі яблунька,
Сердешній сумно стало-
Пожовкло її листячко
І з гілочок опало.
Стоїть вона оголена,
Безжальними пронизана вітрами
І сниться яблунці весна
Холодними осінніми ночами.
Тоді була вона красунею,
Вся в цвіті ніжно-білому.
Здавалась нареченою,
Мов в одязі весільному.
І гріло її сонечко,
Бджілки нектар збирали
І весело на гілочках
Пташки пісні співали.
Тепер же пізня осінь
І йдуть дощі холодні.
Не за горами і зима,
І люті дні морозні.
І з думкою про зиму яблунька,
В сон порина зимовий.
Їй будуть снитись літо і весна
І ніжно-білий одяг новий...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764653
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.12.2017
автор: Анфиса Нечаева