я бачив як іній зимою
упав на дахи сивиною;
а ще - під замерзлим туманом
сади у квіточках оманних
і вмерзлі в доріжки-стежинки
веселки, кришталем сніжинки -
кришталики ті на віконцях
мов іскри від місяця й сонця;
а ще - як на білому тині
мов коси із голочок іній;
я бачив травинку пригнуту
вагою льодового смутку,
забуту, не зрізану квітку
під інієм, всю у лелітках;
город, ледь притрушений снігом,
в вуальці з-під інію дихав;
світилось і сяяло поле
у райдузі до виднокола... -
я все те побачив на ранні,
зимовим світанком в тумані.
по інію йшов у задумі...
так затишно було і сумно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764563
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.12.2017
автор: Ем Скитаній