Ти подумав, що я навіжена.
Поведінка така не типова.
Може, мрія твоя нездійсненна
вмить здійснилася так раптово.
Ти подумав, що я злегка хвора.
В адекватності сумнівався.
Але потиск руки так скоро
світлим спогадом нам вкарбувався.
Ти подумав, що я ненормальна.
Але ж звідки знати думки.
Ти, скоріше, повірив в кохання.
І боїшся мене не знайти...
(Альона Хомко, березень 2017)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764423
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2017
автор: Альона Хомко