Бездушні слова, бездумні вчинки
І уже ведуться безглузді поєдинки,
Де правда забута давним-давно,
Та усім, здається, неначе й все одно.
Освячена брехня уже закон.
Понавигадували собі святих,
Наштампували для нас ікон,
А все, щоб голос народу стих.
Щоб замовкли ті, що не жаліли сили,
Ще зовсім юні, а на руках уже жили,
І батьки батьків досі з мозолями.
А їх, знову, наречуть куркулями.
В них піт чолом, із носу кров,
Але все своїм трудом.
Їм обіцяють: буде рай, буде любов.
Пообіцяли і забули, і вернули у дурдом.
Всі, лиш, прагнуть залізти на Олімп,
А залізши, почепити собі німб.
І вже такі святі й недоторкані,
Всі признаються нам в кохані.
Пообіцяли і забули…
… забули, що пообіцяли.
Такі в нас уже були!
Таких буде і ще чимало!
А тим часом, зникає цвіт нації,
Десь там, далеко від дому, в еміграції.
У пошуках кращого життя закордон!?
Ага, чекає на тебе, якийсь, там дон.
Все, не можу. Я хочу змін.
Ви що, оглухлі? Я вимагаю перемін.
Скільки ми і ще будемо терпіти люди,
Щоб нами керували іноземці і паскуди?
Ось, чекайте, доберусь до влади, стану президентом,
О, тоді не буду обіцяти, а буду саме тим процентом,
Що буде для України і її народу,
За її честь, за його свободу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764045
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.12.2017
автор: Назар Йордовський