УРАГАН
(іронічне)
Поламало, сірі будні поламало!
Самовпевненість на друзки рознесло!
Раптом серце в друге серце закохалось;
Раптом душу в піднебесся понесло.
Я гадав: кохання прийде тихо-тихо,
Що у ньому буду ніжитись, як пан!
Та воно на мене кинулось як лихо,
Некерований, скажений ураган!
Я раніше спав спокійно, аж до ранку.
Снів дивився кожну серію до дна,
А тепер не сплю ночами до світанку,
Бо в думках застрягла скалкою Вона!
Я гадав: кохання прийде тихо-тихо,
Що у ньому буду ніжитись, як пан!
Та воно на мене кинулось як лихо,
Некерований, скажений ураган!
І не маю ані дрібочки спокою,
В кожній постаті дівочій пізнаю
Всі прикмети незрівнянної такої,
Та як ближче, - бачу знову не свою!
Я гадав: кохання прийде тихо-тихо,
Що у ньому буду ніжитись, як пан!
Та воно на мене кинулось як лихо,
Некерований, скажений ураган!
Чом запали мені в душу карі очі,
Вигин шиї, у сережках мочки вух,
Дві коси на груди спущені, дівочі
І який від неї віє дивний дух!
Я гадав: кохання прийде тихо-тихо,
Що у ньому буду ніжитись, як пан!
Та воно на мене кинулось як лихо,
Некерований, скажений ураган!
Свою пам'ять ніби стрічку продивляюсь,
Кілька фраз вона промовила мені…
Її голос наче музика із раю
У вухах моїх наспівує пісні.
Я гадав: кохання прийде тихо-тихо,
Що у ньому буду ніжитись, як пан!
Та воно на мене кинулось як лихо,
Некерований! скажений ураган!
Тато з мамою та ще мала сестричка,
Подивляються на мене неспроста:
Бо у мене поведінка так незвична
Я нагадую їм в березні кота!
04.12.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763976
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2017
автор: dovgiy