Довершено: Місто Голосу

             «Я  піду  туди,  звідки  долинає  голос...»
                                                                                   (Такамура  Котаро)        

Так  незвично  бачити  Фавна
З  флейтою  кумедних  слів,
Фавна,  що  бігає  вулицями  Міста
Босоногих  пасторів-козопасів,
Не  Міста  Мефістофеля  й  Фауста,
А  Міста  Голосу  й  Фавна.

Так  кумедно  –  споглядати  Фавна  –  
Пана  з  ногами  волохатими,
Клишоногого  козлорога-танцюриста,
Що  співає  пісню  радощів
Лісового  квіткового  Еросу
Серед  Міста  Голосу  –  
Міста  дзвінких  трамваїв  –  
Залізноколесокрутів.

Місто,  що  висить  голосами  в  повітрі  –  
Місто  тендітної  радості:
Кіфар  та  оголених  тіл:
Беріз-німфоманок  та  крамниць-пегасів
(Якщо  летіти,  то  в  небо)
(Там,  де  звуки  Галактики)
(Де  панфлейта  вічності)
Місто  білявих  скрипок  –  
Місто  мітів  та  звуків  Меркурія
І  тракійського  Аполло  –  
Ліхтарника  нетутешнього,
Не  егейського,  не  атоського,
Не  лідійського,
Навіть  не  лесбійського:
Він  теж  соромився  одягу
Наче  Аркадій-жрець.
Музика.  Муза.  Ерато.  
Дайте  його  перейти
По  вулиці  Міста  Голосу
Зі  своєю  кіфарою
Мимо  розбитих  глечиків
Остракізму.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763599
Рубрика: Верлібр
дата надходження 02.12.2017
автор: Шон Маклех