Прощатися не слід. Ось бачиш – відмерзання
завмерлої сльози на зімкнутих устах.
Прощатися пощо́?.. Не перша й не остання
кваплива мить чумно́го розминання
характерів і рис... А серце, наче птах
трикрилий, тужить –
прощатися?.. пощо́, мій милий друже!
Слідам услід скресає лід. Авжеж ...
Скресає лід блакитних побереж –
навіщо це, давно пригасле мрево?
Троянди розквітають кришталево,
а в кришталевій чарі срібна креш!
(Чи ж ти мене у біле убереш?!)
Навіщо про любов... Навіщо все про те ж ...
[i]Зі збірки [b]"Семивідлуння". -[/b] Львів:Каменяр,2008
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763531
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.12.2017
автор: Сіроманка