Ти пішла. А зробити це тобі допомогли. Ти знала, що підеш, тікаючи при кожній нагоді із свого господарства. А для нього око потрібне постійне і недрімаюче. Твої половинчасті рішення розсьорбую до цих пір. Забравши зовнішню біду у мене, наскладала внутрішніх – вище голови. Та її не схилю: доводиться займатись їх виправленням. Хоч відучити від поганих десятирічних звичок за півроку неможливо, та, принаймні, є інструмент, яким потрібно уміти правильно користуватись – влада.
Такі, як ти, люблять людей за те добро, що для них роблять і ненавидять за зло, що творять їм. Ховала очі недаром, бо за свої помилки покарала мене. Ти була багатшою: мала надійну опору, а не біду ззовні і біля себе. Ти взяла собі опору тоді, коли зрозуміла – які великі дурниці робиш, бо краще десять разів із розумною людиною загубити, ніж один раз із нерозумною знайти. Та навряд чи опора твоя знала, як ти теж мене підставила. Через те ти боялась. Та я мовчала і буду, хоч тебе вже тут нема. А те, що відбувалось наодинці – довести неможливо, та і непотрібно. Подібні речі про себе не розповідають. Але якщо опора була такою для тебе, буде вона такою і для мене. Зробили вибір один і той самий – хоч у цьому ми подібні.
Побувала ти наостанку частково в моїй шкірі. Та співчуття побережу я для когось іншого. Ти пішла. І не мені за тобою жаліти.
"Сторінки записника." Частина I. 2003.
Фотографія із інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763042
Рубрика: Нарис
дата надходження 29.11.2017
автор: Светлана Борщ