Сидить гуцул під смереков
Люльку набиває,
А чи довга я ше твоя?
Смерека питає.
Ой не знаю моя люба
Шо тобі казати,
Чую хотіт ті мажори
Тебе продавати.
Вже продали газ і нафту
Світло й то продали,
Вже нема що продавати
Тебе відшукали.
Тай як будеш газдо милий
Тепер віживати?
Де будеш худібку пасти,
Ягоди збирати?
Чим ти будеш дітий гріти,
Чим іх прогОдуєШ,
І з якого матер'ялу
Хатину збудуєш?
Вже не вчуєш трембітоньки,
Шо за душу крає
Бо не буде вівчарика,
Хто тобі заграє?
Тай не підеш в полонину
З сім'єв відпочити,
Бо захотіт олігархи
Аби їм платити
Вже за всьо платьет в вкраїні,
Всьо уже продали
Ше коби на то повітрі
Лічильник поклали.
Чого мовчиш?-газдо любий-
Тож треба волати,
Чи немаєш- мій соколи-
Шо на се сказати?
Не мовчу,я зелененька,
А думку гадаю.
Бо я чую оці крики
Не лиш в нашім краю.
Чую кричать на Волині
На півдні і сході.
Та чи криком шось зарадиш
Не знаю та й годі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762986
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.11.2017
автор: Іван Мотрюк