Пахучі вулики згубилися в саду,
бджолиний гул між яблунями чути.
І я до вуликів так тихо підійду,
щоб запах меду глибоко вдихнути.
Кульбаби цвіт сузір’ями горить,
бджолині сім’ї не марнують часу,
не спиться їм, відколи зазорить,
їх сонце кличе вилітати з лазу.
Мій дід любив на пасіці побути
і зранку слухати бджолиний лет,
до вулика на хвильку заглянути
і придивитися, як дозріває мед.
25.02.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762931
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2017
автор: Пасічник Анатолій