Я впізнаю себе в чужих,
всі мої нестерпні звички.
Ми тінь, загадка для живих,
у ніч розписані таблички.
Страх здається нерозлучним ,
як здобич нижчого ґатунку.
наш крик для більшості безгучний,
шукаєм дальше порятунку.
Ми живемо по програмі,
кожний спирається на більшість.
Все пов'язались в мелодрамі,
завтра подумаєм про вічність.
А на роботі щось недоплатили,
той знову розділяє почуття.
Хватить,хватить жити негативом,
і бути ящиком сміття.
Просто оглянемся кругом,
ми щасливіші,як всі інші.
Як ті, хто ходить з батугом,
як ті, хто пише нові вірші
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762916
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.11.2017
автор: V1TaL1o