Прозорі струни осінь напина,
Аби на них зіграти власну пісню
І нагадати, що іде війна.
Їй теж болить, що буде з нами після?
Адже поліг-опав народу цвіт,
А поруч ворог сильний і жорстокий…
Яким він буде, той майбутній світ?
І чи з війни засвоїмо уроки?
Четверта осінь вмилась у крові…
І тисячі в небесний рай злетіли…
Хто зна, як жити матері й вдові,
Що попрощались із холодним тілом.
А осінь стеле знов красу й печаль,
Яку ні сльози, ні дощі не змили.
Не вистачає у сім‘ї плеча…
Та й осінь від війни уже стомилась.
23.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762535
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.11.2017
автор: Ганна Верес