Продати себе -
найвигідніше, найдорожче!
Так, щоб у серці засурмили радісні сурми,
так, щоб очі заіскрилися, наче полярні зорі...
Продано! Продано!
Найцінніший лот, себто мене (моє), куплено
за величезну ціну!
Мене поціновано!!!
А тим часом десь угорі
у долонях білого янгола
дзенькає дріб'язок -
аж ніби зойкує, схлипує...
Бо, бідному, знову не стало грошей, аби...
аби відкупити твою душу
у чорної мамони, яка вдоволено
вишкірює пащеку юродивого старця
з-під кучерів лагідної дитини.
Її рученята на твоїх плечах уже залишають
глибокі вогненні рубці.
Тільки ти чомусь того не відчуваєш.
А, може, не хочеш, бо...
боїшся прозріти
і зрозуміти фатальну дешевизну
свого нібито багатства...
Тому й щоночі пхаєш товсті беруші у свої вуха,
щоб, не дай Боже, не вчути
відчайдушного дзенькоту дріб'язку
в янголових руках...
Продано! Про-да-но...
22.11.17 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762436
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.11.2017
автор: Леся Геник