Колосся сипалось на сонці,
Спадало хлібом до землі.
Тримав зернину син в долоньці,
А в небі, небі журавлі,
Кричали криком зорепаду,
Котився хрип із їх грудей
І проклинали чорну владу
За смерть своїх, своїх дітей.
Поля наповнені хлібами.
Носився ворон по селі…
Дитя голодне в руках мами,
А в небі, небі журавлі,
Кричали криком зорепаду,
Котився хрип із їх грудей
І проклинали чорну владу
За смерть своїх, своїх дітей.
За вирвану одну зернину
Смертельний вирок. День в імлі.
Пускає матінка пташину,
А в небі, небі журавлі,
Кричали криком зорепаду,
Котився хрип із їх грудей
І проклинали чорну владу
За смерть своїх, своїх дітей.
Лунає постріл сину в спину,
Червоний колос, у крові.
І ніч запалює лучину,
А в небі, в небі журавлі,
Кричали криком зорепаду,
Котився хрип із їх грудей
І проклинали чорну владу
За смерть своїх, своїх дітей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762297
Рубрика: Присвячення
дата надходження 25.11.2017
автор: Східний