Прилігши тихо в луках під горою,
дивлюсь на хмари, що отарою летять.
Веселі хмари-баранці над головою
міняють форму і завжди мовчать.
Ховають сонце, граючись у небі,
тримають стрій, як браві вояки,
а деколи несуться без потреби,
як у Памплоні перелякані бики.
У хмар своє життя, на те вони і хмари,
вони не можуть форму зберегти.
Тримають в небі сонячні удари,
а можуть і дощем на ґрунт зійти.
22.07.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762038
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.11.2017
автор: Пасічник Анатолій