Розвішав дядечко Туман
Просушувати ковдру білу,
А Сонечка нема й нема,
Лише дрібненька Мжичка сіє.
Намокла ковдра іще більш,
Стала важка, що й не підняти,
Нема куди сховать її,
А як же мокрою вкриватись?
Ой, Хмарко, Хмарко, відступись,
Нехай же Сонечко всміхнеться
Та зможе ковдру просушить,
Буде вона м"яка і тепла.
Хмаринка чула й відпливла
І Промінці враз застрибали,
Це Сонечко дало тепла,
А ковдра та чомусь розтала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762015
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 24.11.2017
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський