Водять… козу.

Вчергове  рейтинги  “втирають”,
В  повітрі  вибори  витають.
І  знову,  ті  ж  самі  –  з  лопати…
Ідуть...Украйну  доконати.

Знов  Поцьку,  Жульку,  Ярчука,
Веде  “божественна”  рука.
Під  марш…  і  звуки  серенад,
Своїх,  до  влади,  байстрючат.

Як  миші  в  осінь  -  вуркагани,
“Голодні”...  лізуть  пелікани.
Путана...  Халка...  Шокуляд,
Всьо  відпрацьовують  підряд.

Олійку,  цюкор  й  ковбасу,
Заборчик  бахнуть  унизу.
Й  на  вуха  звішають  соплі,
Й  коли  ми  виймемо  граблі?

Воняє  лоєм  с.чий  смрад.
 І  з  шкури  лізе  кандидат.
...вовки  матьорі…  й  молоде...
Хтось  з  “бохоопраних”…  пройде.

Єдиний  вибір...  всьо  жи2,
Лише  вкраїнців  там  нема.
В  раба  роботи  стільки...  воєн,
Раб  кандидатом...  -  недостоєн.

Попи  кадильником  махахають...
Нам  інфо  -  лекції...  читають.
Все  рідше  й  рідше  ку-ку  з  гаю,
Відправлять  скоро  нас...  до  “раю”.

То  мо  '  прервемо  полосу...
Лукаву...  видоїм  козу.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761964
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2017
автор: Миколай Волиняк