Цей крик - зробив мене глухою .
Я на краю .
Стою .
Без тебе ,чи з тобою ,
не розберу .
Там прірва , настільки глибока ,
страшна .
Краще б я була й сліпою .
І чому я не німа .
Журбою
нагодувало мене життя .
Та я стою ,
все ж до кінця .
Про жаль до себе маю забути .
Є ті , кому гірше стократ
або й більше .
Та цей листопад
якийсь інший .
Пригнічує вид ,
мовчання ,
навіть порух травини .
Чи я і ти ще людина ,
чи вже гібрид
огидного нині .
Вогонь
палає там в долині .
Є страх ...
Біжить по шкірі .
А небо й далі синє .
І бачить весь цей жах .
Цей плач , хоч і не мій ,
але він є .
Коли минеться все ?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761963
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2017
автор: БЕЗ