Шукай кола води, там, де наші сліди
Там, де сонце і місяць і зорі ясні
Відчай твоїх турбот, понеділки-субот
Пророкуйте мені втечу
У безмежжі розлуки
Ми не будем самі
Вже ні, пролунало у відповідь тихо
Скільки смутку у цих двох словах
В ніжнім серці ховалося лихо
І душі так хотілось тепла
Вже ні, твої сльози крижинами стали
Їх кресала, як леза ножів
А світанки безбарвно минали
Хто ж розлуки отрути не пив?
Тримай тіні, як мить неминуче вперед
Лиховіття по осені стануть з тенет
Поодинці, та ми завше у множині
Файли складені в пазли
Ми забудем образи
Заживе, все, що ще живе
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761672
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2017
автор: Андре Ільєн*