Зірок юга між оніміння -
Заколисала вітер нічка.
В серпанок проріділа мжичка,
Скрадає мить листопадіння.
Воно, як соло одкровення
Про неминучість переходу,
Безвольно стелиться на воду,
Позбавлене благословення.
Самотній окрик шурхотіння
Бентежить гілочку луною…
Шепоче флейтою сумною
Блаженства мить – листа падіння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761569
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 21.11.2017
автор: Осіріс