У кожної трембіти тембр гір

[i]Коли  чиясь  душа  стає  легкою,
то  підіймається  понад  хмари.
У  горах  знають,  як  вказати  шлях.[/i]


у  кожної  трембіти  тембр  гір
у  кожної  трембіти  тембр  горця
коли  луна  її  йде  проти  сонця
серця́  холонуть  п’яних  зір
від  болю
чиясь  душа  летить  у  вирій
а  чи  на  волю?

у  кожної  сокири  радість  –  тяти
у  каганця  –  горіти  при  пості́лі
коли  чиясь  душа  воліє  знати
то  обирає  спів  гучний  трембіти

щоб  дозвучати  до  дідівських  ба́йок
до  файних  вигадок  про  рай
щоб  обійти  усі  пекельні  кола
і  повернути  в  гори  на  свій  плай



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761455
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.11.2017
автор: Радомір